Home / Про місто / Історія вулиць / Історія назв вулиць Івано-Франківська

Історія назв вулиць Івано-Франківська

Площа Ринок (вул.17 вересня)

В старих містах з магдебурзьким правом так за традицією називалась головна площа прямокутної форми з ратушею посередині. Нумерація будинків велась від одного з кутів площі по периметру. Так було і в Станіславові на протязі століть. В часи радянського панування кожна сторона площі одержала свою назву. Лиш північна була названа вулицею Ринок. Перейменування вулиці 17 вересня, що є південною стороною ринкової площі, на пл.Ринок є намаганням повернутись до історичної назви і структури площі.

вул.Академіка Гнатюка (вул.Крупської)

Володимр Гнатюк (1871-1926) — фольклорист, етнограф, громадський діяч, член АН України (з 1924). Народився на Тернопільщині. Гімназію закінчував у Станіславові. Випускник Львівського університету. Будучи секретарем НТЦІ ім.Шевченка у Львові, з 1900 року відвідав Криворівню і з того часу відпочивав тут щорічно (1900 до 1914 р.) Він «відкрив» це мальовниче гірське село для багатьох діячів української культури, в першу чергу І.Франка та М.Коцюбинського. Автор грунтовних досліджень про гуцулів і Гуцульщину.
1
вул.Академіка Сахарова (вул.Чекістів)

Народився в 1921 р. в Москві в сім’ї інтелігентів. Батько викладач фізики, автор відомих популярних книг. Батько викладач фізики, автор відомих популярних книг. В 1938 р. поступив в Московський університет і закінчив його в 1942 р. В 1942-45 рр. працював на військовом заводі. 1945-47 рр. — аспірант. Його науковий керівник фізик-теоретик Ігор Тамм. Весною 1948 р. включений в групу, що займалася проблемою термоядерної зброї. Почав усвідомлювати небезпеку випробовувань ядерної зброї. Виступом з листом ХХІІІ з2їзду КПРС про культ Сталіна. приєднувався до виступів Григоренко на захист політв’язнів і в захист кримських татар. Осінню 1970 р. разом з В.Чалідзе і А.Твердохлібом прийняв участь в заснуванні Комітету прав людини. В 1975 р. написав книгу «Про країну і Світ». В тому ж році йому була присвоєна Нобелівська премія. Гнівно засуджував введення радянських військ в Афганістан. За це був позбавлений всіх урядових нагород, висланий в м.Горький.

вул.Лучна (вул.Барбюса)

Стара назва. Походить від слова «лучити», «сполучати».

вул.Романа Яросевича (вул.Баумана)

Роман Яросевич (1862-1934), син священника, дитинство провів у селі Москалівці біля Косова, куди був переведений за порадою його батька. Закінчив Коломийську гімназію. Вчився на філософському факультеті Львівського, а потім Віденського Університету, викладав грецьку, латинську і українські мови в Коломийській гімназії. Згодом навчався у Кракові в медичному факультеті. був близьким другом В.Стефаника. Обирався делегатом другого з’їзду Української радикальної партії. У 1905 році поселився у Станіславі, відкрив свою зубо-лікарську ординарію. Помер 18 травня 1934 року в Станіславі.

вул.Бельведерська (вул.Московська)

Вулиця знаходиться на місці позаміського палацика власників міста Потоцьких, що за традицією XVIII століття називався «бельведером» (від іст. слова «бельведере» — чудовий вид). Під час радянсько-німецької війни на вулиці Бельведерській фашистами організовано єврейське гетто.

вул.Берегова (вул.Конєва)

Стара назва. Зумовлена тим, що проходить берегом однієї з проток Бистриці Солотвинської. Протока сьогодні взята в труби і на поверхню не виходить. Сьогоднішня вулиця Берегова виходить до берега Бистриці Солотвинської (впирається в річкову дамбу на вул.Набережній)

вул.Гната Хоткевича (вул.Братів Майданських)

Народився 31 грудня 1877 року в Харкові. Український письменник, актор, мистецтвознавець. У 1900 році закінчив Харківський технологічний інститут, брав участь у збройному повстанні 1905 року у Харкові. після цього емігрував у Галичину. Організував у с.Красноїлові на Станіславщині гуцульський театр. Після повалення царизму повернувся в Харків. У 1937 році незаконно репресований. Залишилася незавершеною тетралогія про Т.Г.Шевченка. 8 жовтня 1928 року його не стало..

вул.Млинарська (вул.Вагилевича)

За переказами старожилів міста в цьому районі протікала річка Млинівка (притока р.Бистриці Солотвинської), на якій був в ХІХ ст. водяний млин.

вул.Василя Стуса (вул.Ільїна)

Василь Стус (1938-1985) — видатний поет, дисидент, борець з тоталітарним режимом. Замучений в тюрмах. автор багатьох творів, які були заборонені, розповсюджувались в рукописах, самвидавом. Посмертна збірка «Дорогою болю» удостоєна Шевченківської премії.

вул.Вірменська (вул.Єреванська)

Одна з найдавніших вуличок середмістя. Існує від початку XVIIІ ст. Проходить через район первісного поселення вірмен, що прибули до Станіслава в другій половині XVII ст. На неї фасадом виходить колишній вірменський костьол (сьогодні Покровський катедральний собор УПЦ КП), збудований 1762 р.

вул.Козацька (вул.Галана)

Названа в пам’ять подвигів українських козаків. Хоч основним районом їхніх дій була Наддніпрянщина, однак козаки неодноразово бували на Прикарпатті, зокрема в часи визвольної війни під проводом Б.Хмельницького, почали допомогу місцевому населенню в боротьбі з польськими поневолювачами.

вул.Гетьмана Мазепи (вул.Дзержинського)

Іван Мазепа (1639-1709) — один з найвизначніших діячів України, борець за її незалежність, гетьман Лівобережної України з 1687 року. Вулиця існує від початку XVIII ст., є однією з найдавніших. Мала спочатку назву Вірменської (коли тут оселялись вірмени), пізніше Брукованої (була брукована каменем з поблизької Бистриці). Від 1885 р. вул.Казимиріська (на честь короля Яна Казіміра), від 1936 р. — вул.Польської організації військової «ПОВ». В часи ЗУНР у 1919 р. носила ім’я Івана Мазепи. Зараз це ім’я їй повернуто.

вул.М.Павлика (вул.Горького)

Михайло Павлик (1858-1915) — галицько-український громадський діяч і письменник. Співробітник Драгоманова. Редактор часопису «Народ» (1889-1895 рр.). Засновник галицько-української радикальної партії. Автор багатьох публіцистичних матеріалів. Займався дослідженням творчості Гаватовича. Народився в м.Косові. Близький друг і соратник І.Франка, з яким відвідував наше місто.

вул.Дмитра Вітовського (вул.Щорса)

Народився 8 листопада 1887 року в селі Медуха Галицького району в родині селянина. Закінчив Станіславську гімназію та Львівський університет. Працював у станіславській адвокатській канцелярії. Брав участь у боротьбі за Український Університет, з 1914 р. — сотник УСС. з часом очолив збройні сили ЗУНР. У травні 1919 року член делегації ЗУНР на конференції в Парижі, а повертаючись з неї загинув в авіакатастрофі. Похований у Берліні. На початку 1919 року працював у Станіславові як організатор УГА.

вул.Драгоманова (вул.Бєлінського)

Михайло Драгоманов (1841-1895) — український вчений — енциклопедист, історик, фольклорист, економіст, філософ, публіцист, засновник вільної безцензурної української друкарні у Женеві. Підтримував зв’язки з галицькою інтелігенцією, Іваном Франко, М.Павликом. В 1875 році побував у Станіславові на Прикарпатті.

вул.Євгена Озаркевича (вул.Павлика Морозова)

Євген Озаркевич (1861-1916) народився в селі Белилуя Снятинського району. Галицький український громадський діяч, лікар, дійсний член НТШ, редактор його «Лікарського збірника», засновник і директор «Народної лічниці» у Львові. Перший голова Українського Лікарського товариства у Львові.

вул.Церковна (вул.Євчука)

Стара назва, зумовлена тим, що вулиця проходить повз цвинтар і місце давньої церкви в передмісті Княгинин-Село.

вул.Гетьмана Сагайдачного (вул.Жовтнева)

Петро Сагайдачний (?-1662) — козацький гетьман, видатний полководець свого часу. Здійснив переможні походи в Москву, в Молдавію, Кримське ханство, Туреччину, морські походи, визволення багатьох тисяч невільників. Особливо відзначився в битві під Хотином, де була розгромлена 300-тисяна турецька армія. Навчався в Острозькій академії.

вул.Софії Галечко (вул.Зої Космодем’янської)

До світової війни поміж інтелігентним молодим українським жіноцтвом Софія Галечко — одна з перших жінок. Одиначка у батька поштового австрійського урядовця. Народилася 3 травня 1891 року. Закінчила жіночу гімназію. До Українських Січових стрільців вступає 1 вересня 1914 року. 18 вересня 1914 року йде на фронт як звичайний стрілець із другого сотнею 1-го куреня. У листопаді 1914 року дістає медаль хоробрості й звання підхорунжого. Загинула трагічно в серпні 1918 року в селі Пасічній Надвірнянського району, де й похована.

вул.Івана Миколайчука (вул.Батареї Муравйова)

Народився 15 червня 1941 року в селі Чортория, тепер Чернівецької області. Український кіноактор, сценарист і режисер, заслужений артист України. В 1965 році закінчив Київський інституту театрального мистецтва. Виконавець головних ролей в таких кінострічках: Т.Шевченко «Сон», Іван («Тіні забутих предків»,1964), Давид Мотузка («Бур»ян», 1966), Петро («Білий птах з чорною ознакою», 1971). Режисер фільму («Вавілон ХХ», 1979). Помер 3 серпня 1987 р. у Києві. У с.Чорториї створено меморіальний музей І.Миколайчука.

вул.Софіївка (вул.Калініна)

У назві вулиці увічнена давня назва східної околиці міста.

вул.Виговського (вул.К.Лібхнета)

Іван Виговський (?-1664) — гетьман України (1657-1659). прийняв булаву після Б.Хмельницького і з самого початку повів боротьбу проти обмеження Росією прав України. Під його керівництвом козацькі війська розгромили російську армію в битві під Конотопом (квітень 1659 року). Після гетьманування був київським воєводою. Розстріляний поляками. Похований в Манявському Скиті (Богородчанський р-н, Івано-Франківської обл.). єдиний гетьман, який похований на Прикарпатті.

вул.М.Вербицького (вул.Кірова)

Михайло Вербицький (1815-1870) — український композитор, автор 8 симфоній, полонезів, хорів «Заповіт», «Поклін». Написав музику українського національного гімну «Ще не вмерла Україна».

вул.Тринітарська (вул.Колгоспна)

Стара назва. Названа на честь чернечого ордену тринітарів, монастир яких знаходився поблизу і існував від 1690 до 1771 року.

вул.М.Вороного (вул.Комсомольська)

Михайло Вороний (1871-1942) визначний український поет. Пісня на його слова «За Україну» завжди звучала і підносила дух в часи визвольних змагань. Переклав на українську мову «Марсельєзу». Замовчуваний комуністичним режимом.

вул.Покутська (вул.Комуністична)

В назві вулиці увічнено один з відомих етнографічних районів нашої області.

вул.Станіславська (вул.Кооперативна)

Давня назва — вул.Косаківської, власниці міста наприкінці XVIII ст. Поруч була вул.Св.Станіслава, що нині не існує. Сьогоднішня назва дана з метою увічнити «Станіслав» — стару назву міста.

вул.Констянтини Малицької (вул.Красноармійська) Народилася 30 травня 1872 року в селі Кропивник Калуського району. Відома діячка культурно-освітянського руху на галичині й на Буковині, письменниця, педагог — новатор, автор пісень, зокрема «Чом, чом, земле моя». Брала активну участь в діяльності товариства «Просвіта», «Рідна школа».

вул.Желехівського (вул.Крилова)

Народився 14 грудня 1844 року в с.Хишевичі на Львівщині. Відомий український лексикограф, фольклорист і педагог. У 1896 році закінчив Львівський університет. автор «Малорусько — німецького словаря» (1-ий том вийшов з друку в 1886 р., 2-ий том закінчив С.Недільський). Правопис словника, так звана Желехівка, був деякою мірою поширений у західних областях України. Викладач Станіславської гімназії. Засновник «Просвіти». Помер 19 лбтого 1885 році. Похований в нашому місті.

вул.Заклинських (вул.Кутузова)

На цьому місці, в районі СШ №13 проживала родина Заклинських, що відігравала важливу роль в громадсько-культурному житті міста в кінці ХІХ — початку ХХ ст. Це були три брати педагоги: Корнило (1857-1884) — історик, Леонід (1850-1890) керівник Станіславської Студентської громади, співредактор журналу «Друг», діяч «Просвіти», Роман (1852-1931) літературознавець, викладач Станіславської учительської семінарії. Чотири сини Романа були добровольцями УСС-УПА. Всі Заклинські підтримували зв’язки з І.Франком та багатьма діячами культури.

вул.Матієва-Мельника (вул.Лазо)

Талановитий педагог і письменник. Народився 14 грудня 1890 року в Яблуневі на Косівщині. Селянський син, він навчався в Коломийській гімназії, в Чернівецькому університеті, Львівському та Віденському університетах. з листопада 1918 року в УГА. Буря війни занесла його в 1944 році до Австрії, звідки перебрався до США. Помер 17 вересня 1947 року.

вул.Левка Бачинського (вул.Енгельса)

Народився 1871 року в селі Серафинці. Закінчив Коломийську гімназію і Чернівецький університет, працював адвокатом у м.Станіславові. Голова Української Радикальної Партії (1918-1930), посол до австрійського парламенту (1907-1918), де виголосив промову, що тривала 18 годин і 8 хвилин. В часи ЗУНРу — комісар Станіславівського повіту, а потім — віце-президент Української національної ради, автор ряду законів. Помер в 1930 році в Станіславові.

вул.Привокзальна (вул.Ленінградська)

Названа так за місцем розташування вокзалу. Стара назва вул.Панська (між вул.Тарнавського і Вовчинецькою, далі до вокзалу — Колійова).

вул.Леся Курбаса (вул.Цимбалюка)

Лесь Курбас (1887-1937) — український актор родом з Галичини. Вперше виступав у гуцульському театрі Гната Хоткевича. Пізніше працює у Львівському театрі «Бесіди», а потім в театрі М.Садовського. В 1917 році заснував в Києві молодий Театр. В 1992 році заснував в Києві театр «Березіль». Як режисер став реформатором Українського театру, який наблизив до модерно сценічної конструктивності.

вул.Шпитальна (вул.Ліщинця)

Історична назва. Ім’я вулиці дав найзначніший об’єкт, що на ній знаходиться віл 1801 року — військовий госпіталь в колишньому замку Потоцьких.

вул.Грушевського (вул.К.Маркса)

Михайло Грушевський (1866-1934) — найвидатніший український історик, організатор української науки, політичний і державний діяч, академік, публіцист. Автор багатотомної «Історії Укарїни — Русі» і близько двох тисяч наукових праць. Голова Центральної Ради в 1917-1918 роках. Перший президент УНР. Восени 1918 року (м.Станіслав було столицею ЗУНР) Михайло Грушевський був у нашому місті, про що свідчать письменник А.Чайківський в свої споминах «Чорні рядки». Вулиця існує від XVIII ст. Історична назва — вул.Заболотівська, за назвою села, на місці якого виникло місто. Від 1891 року носила назву вул.Третього Травня (на честь сторіччя польської конституції).

вул.Уляни Кравченко (вул.Марата)

Народилася 18 квітня 1860 року у Миколаєві на Львівщині. Українська письменниця. У 1881 році закінчила Львівську учительську семінарію. Займалася педагогічними дослідженнями, писали твори для дітей та юнацтва, автобіографічні нариси, спогади про І.Франка. Померла 31 березня 1947 року у м.Перемишлі (Польща).

вул.Марійки Підгірянки (вул.Дарвіна)

Марійка Підгірянка (1881-1963) — псевдонім народної вчительки і видатної дитячої письменниці Марії Ленерт-Домбровської, нашої землячки, що народилася на Надвірнянщині в селі Білі Ослави. Педагогічну діяльність вела в різних селах Прикарпаття, а також на Закарпатті. Написала твори «Мати — страдниця», «Вертеп» і т.д. Твори прийняті глибоким патріотизмом, що не могло подобатись ні польській ні радянській владі. Тому її ім’я замовчувалось. Померла в с.Рудно під Львовом у віці 82 роки.

вул.Ленкавського (Матросової)

Народився 1904 року в с.Угорники Станіславського повіту у священицькій родині о.Володимира та Марії. Все своє життя присвятив визволенню України. Учасник основного Конгресу українських націоналістів (28.01-3.02.1929 року). Від лютого 1929 року займав пост ідеологічного референта Крайової Екзекутиви. Після оголошення Акту 30 червня 1941 року арештований гестапо, відправлений до гестапо, відправлений до концтабору в Авшвіці. Після смерті в 1959 році С.Бандери виконував обов’язки голови проводу ЗЧ ОУН, а у 1962-68 рр. голова ЗЧ ОУН. Помер у м.Мюнхені в Німеччині 30 жовтня 1977 року.

вул.Тарнавського (вул.Маяковського)

Народився 19 серпня 1869 року у с.Барилові Радехівського р-ну у родині священика. Закінчив гімназію в м.Броди. З січня 1916 року комендант вишколу УСС, з вересня до грудня 1917 — Легіону УСС. Генерал-четар УГА. Під час союзу УГА з Червоною армією переховувався у 1920 році в Балтії. Помер 19 червня 1938 року в с.Черниці біля Бродів. В час ЗУНР у 1919 році працював у будинку міськвиконкому по вул.Грюндвальскій, 1, де в той час розміщувався Державний секретаріат військових справ.

вул.П.Чубинського (вул.Нахімова)

Народився 17 січня 1839 року в Борисполі на Київщині. Український етнограф і фольклорист. Закінчив у 1861 році Петербурзький університет. У 1869-70 рр. очолив етнографічні експедиції по вивченню України, Білорусії, Молдови. Автор слів національного гімну «Ще не вмерла Україна». Помер 16 січня 1884 року в Києві.

вул.Низова (вул.Камо)

Вулиця утворена у 1838 році, носила ім’я австрійського ерцгерцога Фердинанда. В часи польської окупації — вул.Мосціцького, генерала кавалерії.

вул.Ю.Опільського (вул.Орджонікідзе)

Ю.Опільський (1884-1937) псевдонім Ю.Рудницького. Український письменник. Народився 8 грудня 1884 року в Тернополі в сім’ї вчителя історії та географії Тернопільської гімназії. Навчався у Львівському університеті, закінчив у 1907 році університет у Граці (Австрія). Викладав історію та німецьку мову у Львівській українській гімназії.

вул.Василіянок (вул.Панфіловців)

Існує від XVIII ст. Історична назва — вул.Заболотівська, за назвою села, на місці якого виникло місто. Від 1912 року — вул.П.Скарги, відомого католицького проповідника. Сьогоднішня назва — на честь греко-католицького чину сестер Василіянок, що чимало зробили для культурного піднесення краю. Зокрема в Станіславові — збудували і провадили свою гімназію і вчительську семінарію на цій вулиці, в будинку №17, від початку ХХ ст.

вул.Пасічна (вул.Бабушкіна)

Вулиця знаходиться на місці села Пасічна, що було засновано у 1394 році, а у 1958 році злилося з містом. На околиці села виявлено поховання жертв сталінських репресій в урочищі Дем’янів Лаз. 442 жертви «визволителів» перепоховано 19 жовтня 1989 року в урочистій обстановці при участі єпископів УГКЦ Павла Василенка та Іринея Білика.

Мдн.Вічевий (плщ.Перемоги)

Історична назва. З початку ХІХ ст. майдан Краттерівка на честь старости Ф.Краттера. Пізніше — пл.Франца Йосифа і принцеси Різелі. В польські часи — площа Пілсудського і Галлера. В час здобуття незалежності у 1990-91 рр. тут вирували найбільші мітинги. У січні 1990 року на щлглі на постійно піднято синьо-жовтий прапор. Звідси й назва.

вул.П.Орлика (вул.Васильєва)

Орлик Пилип (1672-1742) — визначний політичний діяч, сподвижник гетьмана І.Мазепи, генеральний писар (1702-1708 рр.). По смерті І.Мазепи в 1710 р. був обраний гетьманом у вигнанні. Автор першого проекту української Конституції. Письменник і публіцист. У 1720 році побував у Станіславові та його околицях. Тут понад 10 років (1730-1750) жила його дружина Ганна. очевидно тут і померла.

вул.Незалежності (вул.Радянська)

Існує від XVIII ст. Історична назва Тисменецька вулиця. У 1885 році одержала назву вул.Сапіжинської га честь польського державного діяча Л.Сапіги. В часи ЗУНР у 1919 році носила ім’я Т.Шевченка. За цей час перетворилась на магістраль, де концентрується культурногромадське і торгове життя міста. У 1985 році тут створена перша в Україні пішохідна зона (Державна премія України 1988 р.). Названа на честь найбільшої події в історії України ХХ ст. — здобуття незалежності.

вул.Національної Гвардії (вул.Радянської Армії)

Існує від 1900 року під назвою вулиці Військової через те, що з обох боків вулиці були розташовані військові частини. В часи польської окупації іменувалась вул.Легіонів. 16 серпня 1993 року з окремих підрозділів частин Національної гвардії Львова і Тернополя створена Національна гвардія і Івано-Франківську. Перший командир-підполковник гвардії Віталій Лавренчук. Командування Національної гвардії було підпорядковане Верховній Раді України. Основним завданням було захищати суверенітет України, її територіальну цілісність, а також життя та особисту гідність громадян, їх конституційні права і свободи від злочинних посягань та інших антигромадських дій. 11 січня 2000 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про розформування Національної гвардії України», що був підписаний Президентом України Леонідом Кучмою.

вул.Самійленка (вул.Свердлова)

Український письменник. Народився 3 лютого 1864 року в с.Великі Сорочинці на Полтавщині. У 1885-1890 рр. навчався у Київському університеті. Автор ліричних патріотичних і сатиричних віршів. Для лірики самійленка характерне оспівування рідного краю. Перекладав твори Гомера, Данте, Дж.Байрона та ін. Після жовтневого більшовицького перевороту емігрував. У 1924 році повернувся на Україну. Помер 12 серпня 1925 року у с.Боярка на Київщині.

вул.Ольги Дучимінської (вул.Сєрова)

Народилася в 1883 році на Львівщині, в сім’ї вчителя. Виховувалася в Станіславській гімназії і Краківському інституті для дівчат, декілька літ вчителювала, а відтак працювала у відомому галицькому часописі «Жіноча доля». На початку 50-х років поетесу спіткало лихо десять літ сталінських таборів. Потім проживала в м.Івано-Франківську в хаті співсестри по сталінських таборах Мирослави Антонич. У 105-у віці померла. Похована на Чукалівському цвинтарі.

вул.Січових Стрільців (вул.Чапаєва)

Існує від кінця XVIII ст. Історична назва — вул.Широка, від другої половини ХІХ ст. — вул.Собєського, на честь польського короля і полководця. В час ЗУНР в 1919 році носила ім’я М.Грушевського. Січові стрільці — українські військові формування, що виникли у 1914 році в складі австро-угорської армії напередодні першої світової війни з царською Росією за автономію України. Прославились у боях 1915-1916 рр. (напр. на г.Маківці). Були основним найбільш боєздатним формуванням УГА та армії УНР (1918-1920 рр.)

вул.С.Бандери (вул.Куйбишева)

Степан Бандера (1909-1959) символ українського революційного націоналізму ХХ ст. В 1936 році польською окупаційною владою був засуджений до смертної кари, замінено на довічне ув’язнення, яка скасувала гітлерівсько-сталінська ліквідація польської держави в 1939 році. З лютого 1940 р. — Голова Проводу ОУН — революціонерів. Після проголошення у Львові 31 червня 1941 року Акту відновлення Української держави був заарештований гестапо і ув’язнений в концтаборі Заксенгаузен. З вересня 1944 року до кінця війни — під домашнім арештом. Не полишає керівництво УПА. В серпні 1953 року IV Конференцією закордонних частин ОУН обирається її провідником. Загинув від рук агента КДБ СРСР Б.Сташинського в Мюнхені.

вул.Страчених (вул.Тобілевича)

14 листопада 1943 року в Станіславському театрі відбулася прем’єра оперети «Шаріка». Біля 17.30 до залу ввійшли гестапівці, агенти і перекрили всі входи і виходи. Чотири поліцаї піднялися на сцену і один з них наказав припинити виставу. Слово до глядачів взяв шеф гестапо Брандт, який заборонив публіці розмовляти між собою. Коли вороги робили обшуки, то перед задніми рядами знайшли два пістолі і гранати. У коридорі театру пролунали постріли. Одного есесівця було поранено. Людей тримали на перевірці тримали цілу ніч. Гестапо затримало біля 100 осіб. 4-ох осіб скрутили і назвали членами ОУН, 15 осіб засуджено до страти. О 13.30 їх вивели під стіну єврейської синагоги і вбили.

вул.Гарбарська (вул.Суворова)

Стара назва. Походить від давньоукраїнського слова «гарбар» (кушнір).

вул.Лемківська (вул.Тельмана)

Названа іменем етнографічної групи українців, які здавана жили в Карпатах га схилах Низьких Бескидів. В післявоєнні роки багато лемків переселилися з території тодішньої Польщі на Україну, зокрема і в Івано-Франківську область.

вул.Тролейбусна (вул.60-річчя СРСР)

Перший тролейбус з’явився на вулицях міста 31 грудня 1983 року. В 1987 році вулицю перейменували на 60-річчя СРСР. Зараз вулиці повернуто стару назву.

вул.Короля Данила (вул.Фрунзе)

(1202-1264) Князь Волинський і Галицький, король Русі (з 1253 р.) Після впертої боротьби з сусідами об’єднав Волинь(1227), а згодом оволодів Галичем (1238). В 1239 році Данило зайняв Київ. Винятково здібний володар Данило об’єднав на якийсь час західно-українські землі; збудував ряд нових міст (Холм, Львів), реформував військо, створивши важко озброєну піхоту з селян, приборкав боярство. Вулиця утворена у 1889 році і названа ім’ям польського короля С.Баторія. В часи ЗУНР у 1919 році називалась вул.Короля Данила. Зараз це ім’я їй повернуто.

вул.Івана-Мирона (вул.Шурухіна)

Галицько-український громадський діяч. Інженер залізничної служби. В 1918 році — член Повітової Національної Ради, що перейняла владу у австрійців 1 листопада 1918 року. Від січня 1919 року — державний секретар залізниць ЗУНР.

вул.Тисменецька (вул.Радянська)

Історична назва — Тисьменецька дорога, Тисьменецький гостинець (від мосту через Бистрицю Надвірнянську). Міською вулицею стала після приєднання сіл Микитинці та Угорники до Івано-Франківська у 1983 році.

вул.Вовчинецька (вул.Гагаріна)

В 1961-1993 рр. вулиця носила назву Ю.Гагаріна. Дана вулиця з’єднувала Станіслав з с.Вовчинець. З 1983 р. село відноситься до Івано-Франківська. З проведенням залізниці Львів-Чернівці і Львів-Вороненка виникло багато незручностей для мешканців, траплялися часті аварії. На вимогу депутатів австрійського парламенту в 1906 році був споруджений міст-тунель, що і досі виконує свою роль транспортної розв’язки. Зразу за тунелем на кошти місцевих залізничників була побудована церква Святого Йосифа Обручника. У 1937-1939 роках польська громада Княгинина — Гірки побудувала у модерному стилі римо-католицький костьол, який в незакінченому вигляді в післявоєнний час використовувався як складські приміщення облкниготоргу. З кінця 60-х років почалася масова забудова мікрорайону по вул.Вовчинецькій, що триває й досі.