Home / Про місто / Історична хроніка / Івано-Франківськ в післявоєнні роки (1945-1991)

Івано-Франківськ в післявоєнні роки (1945-1991)

1945 — 1 березня за документами фонду облдержархіву Станіславська обласна надзвичайна комісія з розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників склала списки розстріляних в 1941 р. педагогів м.Станіслава.
1
1945 — Відкрито Івано-Франківський медичний інститут (тепер Медичний національний університет)

1945 — 11 квітня заарештовано станіславського єпископа Г.Хомишина (1867-1945) та єпископа помічника І.Лятишевського (1879-1957)

1945 — Станіславська педадогічна школа (діяла 3 1940 р.) реформована в педучилище. У 1952 р. її переведено до м.Коломиї. У будинку колишньої колегії, а згодом польської гімназії, відкрито морфологічний корпус медичного інституту.

1945 — 16 серпня газета «Прикарпатська правда» повідомляє про початок підготовчих робіт щодо реконструкції м.Станіслава. На це уряд Радянської України обіцяв відпустити 100 тис. карбованців. У цілому план реконструкції був розрахований на 20 років. Деякі відновлювальні роботи мали бути завершені до кінця 1945 року. Основні напрямки реконструкції міста зводилися до «поліпшення побутових умов населення, зовнішнього вигляду міста, виділення промислової зони.» Автором проекту реконструкції міста названий Т.Клочко.

1945 — 31 жовтня. «Наскок» групи «Чорний ліс» на Станіслав. Керував загоном Василь Андрусяк (псевдо «Грегот-Різун»). Повстанці захопили магазини «Облспоживспілки», медичні склади, а також найбільш зненавиджених партійців та енкаведистів. Майно і трофеї вдалося вивезти до Чорного лісу.

1946 — Більшовики почали палити ліси під Станіславом, де здійснювали облави на воїнів УПА. 25 лютого тіло вбитого Грегота-Різуна привезли до Станіславова, де його чотири дні оглядали різні більшовицькі вельможі.

1946 — 1 вересня відкрилася Станіславська фармацевтична школа, яка готувала аптечних працівників із середньою медичною освітою. Школа існувала до липня 1949 р. У тому ж році організувалася харчова артіль «Перемога», яка займалася випуском хлібо-булочних, кондитерських, ковбасних виробів.

1946 — Відкрито парк імені Т.Г.Шевченка. Площа 22 гектари.

1947 — У м. Станіславі для підготовки столярів художніх меблів, різьбярів по дереву створено навчальний заклад, який згодом було реорганізовано у ВПТУ №3. За всіма показниками це краще училище в Україні, тепер реорганізовано у ліцей.

1947 — Помер один з провідних акторів Станіславського театру ім.І.Франка Олесь Божедан, який тут працював з 1940 р. (Народився у 1902 році в Києві)

1948 — 28 березня у Станіславському обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка під тематичною назвою «Історія м.Станіслава». Серед експонатів було показано макет м.Станіслава кінця XVII ст., старовинні плани міста, а також герб, ключі і колекцію зброї.

1949 — 6 квітня у Княгинині від рук енкаведистів загинули члени відділу пропаганди надрайонного проводу ОУН Василь Гросберг, Ганна Соколовська і Ганна Сміжак. 14 жовтня 1995 року освячено барельєф героїв на спорудженій тут Скорботній стіні.

1949 — 3 серпня Станіславська швейна фабрика випустила першу партію гуцульського одягу з національним орнаментом. Вона освоїла випуск 11 видів нових шовкових виробів. Фабрика на той час уже виготовляла більше 17 тис.штук білизни із штучного шовку.

1950 — 4 березня обласна газета «Прикарпатська правда» повідомила про ремонт протягом року біля 30 тис. кв.м. житлової площі, на що витрачено було понад 2,5 млн.крб. Того ж року капітально відремонтовано бруківку по вулицях Дзержинського (Мазепи), Сталінської Конституції (Грушевського), Чкалова (Франка), Бєлінського (Драгоманова), Галицькій та Чапаєва (Січових Стрільців).

1950 — За 5 років (з 1945) валова продукція підприємств зросла у 9 разів. У місті налічувалося 43 промислових підприємства.

1950 — Станіславський учительський інститут реорганізовано у педагогічний інститут. У 1955 р. до нього приєднали Коломийський учительський інститут. Новий вуз готував висококваліфікованих учителів старших класів середньої школи за такими спеціальностями: українська та російська мова і література, історія, математика та фізика. При інституті діяв заочний відділ та екстернат.

1950 — 17 червня нібито на «численні прохання трудових колективів», обласна рада трудящих депутатів в особі тодішніх секретарів т.Кобзіна та т.Петрика звернулася до вищестоящих органів з проханням замінити назву міста Станіслав і надати йому ім’я того, хто об’єднав українські землі в єдину Українську Радянську державу, — ім’я великого Сталіна і назвати місто Сталінськ-Прикарпатський.
25 липня організована Станіславська середня сільськогосподарська школа з підготовки голів колгоспів. Влітку відкрився клуб комунальників по вул.Дзержинського (Мазепи).

1952 — 2 квітня газета «Прикарпатська правда» повідомила про збори активу жінок м.Станіслава. На підприємствах та залізничному транспорті м.Станіслава працювало 6210 жінок, з яких 3100 були стахановками, а 1054 ударницями. В органах охорони здоров’я зайнято було 1420 жінок, із них 231 — лікар. У школах міста трудилося 240 жінок-вчителів. За умов «радянської дійсності» зростала роль жінки у житті міста і краю. Так, 258 жінок працювали на керівній роботі, а 24 обрані секретарями первинних організацій. Це була спроба відірвати жінок від родини і виховання дітей, створити умови для утворення «єдиного радянського народу».

1954 — 28 вересня у місті відкрилася п’ята обласна сільськогосподарська виставка. З 1954 по 1957 рр. вийшли в світ три випуски альманаху «Радянське Прикарпаття».

1954 — 14 листопада створене найбільше деревообробне підприємство промислової кооперації в області. Дві великі артілі ім.Б.Хмельницького та ім. 25 жовтня об’єдналися в одну мебельну фабрику ім.Б.Хмельницького.

1954 — 16 грудня на вул.Дністровській, 13 відкрився «заїжджий двір» і готель на 50 ліжок для колгоспників та гостей міста. Тут же відкрили двері гараж автомашин, конюшня на 12 пар коней, камера для зберігання вантажів, а також приміщення для інших послуг.

1954 — Розпочато газифікацію квартир природним газом.

1954 — Диригентом чоловічої хорової капели приміського села Радча став вчений-медик Богдан Волосянко, якому в 1965 р. присвоєно звання Заслуженого працівника культури України.

1955 — В українській діаспорі відбувся Перший Загальний З’їзд Земляків Станіславщини.

1955 — 16 березня по вул.Панфіловців (Василіянок) розпочалося спорудження 4-поверхового студентського гуртожитку партшколи. Там мав бути 150-ти квартирний комфортабельний будинок («готель») з усіма комунальними вигодами.

1955 — 12 червня Обласна преса повідомила про відкриття «станіславського моря» (тепер міське озеро). Іторія спорудження цього об’єкту така: у місцевості колишнього «звіринцю» Потоцького, де раніше полюбляли полювати польська шляхта та місцеві жителі, ще за сталінських часів вирили ряд ставків, які сполучалися шлюзами із річкою Бистриця-Солотвинська. Одного прекрасного дня шлюзи відкрили, вода наповнила водоймища і в результаті утворилося «море», яким власне так втішалися місцеві газети.

1956 — 6 березня розпочав роботу новий пошивочний цех станіславської швейної фабрики. У новозбудованому приміщенні встановили конвейер-агрегат для пошиву виробів на 55 робочих місць.

1956 — У приміському с.Опришівці (тепер вул.Коновальця) в честь 100-річчя з дня народження Каменяра встановлено бюст І.Я.Франка.

1956 — Повідомлено про ще одну хвилю перейменувань вулиць міста. Так, вул.Липова перейменована на Шевченка, а вул.Сталіна — на Радянську.

1956 — Реконструйовано кінотеатр ім.Шевченка, в якому розширено фойє, поставлено в ньому стільці і збудовано естраду, де щосуботи та щонеділі давалися концерти. У залі для глядачів значно розширили екран і оббили стіни матерією. Придбано нову кіноапаратуру, яка значно поліпшила якість демонстрування фільмів.

1957 — 27 лютого на вулицях міста появилась новинка — телефони автомати. Встановлювалися вони в людних місцях, і спочатку їх було небагато, всього сім, — однак з часом кількість їх зростала.

1957 — 10 серпня обласна газета оголосила конкурс під красномовною назвою «Люби своє місто». Трудящі та домогосподарки змагалися за звання «кращого будинку, подвір’я, вулиці, балкона та дитячого майданчика».

1958 — У травні місто урочисто відзначило день преси і радіо. На честь такої знаменної дати на екранах кінотеатрів була показана стрічка місцевого кінолюбителя Юрія Пікаря «По Станіславу з кіноапаратом».

1958 — 13 липня опубліковано проект будівництва нового театру по вул.Радянській (Незалежності). Чудовий за формою цей проект не знайшов втілення в життя. Пізніше на місці проектованого будівництва звели пам’ятник В.І.Леніну скульптора Г.Кальченко (на даний час демонтований).

1958 — почав курсувати експрес-автобус Станіслав-Київ, досить комфортабельний (час перебування в дорозі всього 14 годин) і відносно дешевий (ціна квитка — 97 крб. у тодішніх цінах).

1958 — У березні місто відвідав відомий український літературознавець Григорій Вервес, який вивчав матеріали про перебування тут І.Франка.

1959 — У капітально відбудованій міській ратуші відкрито обласний краєзнавчий музей.

1959 — У травні здійснено перший пасажирський політ екіпажу літака ІЛ-12 за маршрутом Станіслав-Москва.

1959 — У Станіславі започатковано діяльність нового вищого навчального закладу, створеного на базі Львівського політехнічного інституту. (Зараз це Національний технічний університет нафти і газу).

1959 — Зростало житлове будівництво. Особливо активно проводилось воно при споруджені так званих «Станіславських Черьомушок» по вул.Московській (Бельведерській). Принагідно зазначимо: якщо до цього часу у Станіславі не практикувалося настільки комплексне будівництво у відносно стислі терміни, то тепер на одному майданчику споруджувалося біля 300 квартир. 11 будинків, у тому числі 9 житлових мали скласти один цілком завершений архітектурний ансамбль.

1960 — 13 березня народився відомий український поет, прозаїк і перекладач Юрій Андрухович.

1960 — У приміщенні «Пасажу Гартенбергів» відкрився магазин «Дитячий світ». Розпочато будівництво дитячої лікарні по вул.Дадугіна (Мазепи), запроектовано будівництво швейної фабрики по вул.Тартаковій, фабрики хімчистки по вул.Чапаєва (Січових Стрільців) та ряду інших промислових підприємств.

1961 — 7 жовтня помер письменник і педагог Дмитро Макогон, батько Ірини Вільде, який з 20-х років ХХ ст. працював у Станіславі.

1961 — Валова продукція становила 176.7% від рівня 1957 року. За три роки семирічки побудовано 2561 квартира жилою площею 136000 кв.м., фактично за ці роки побудовано півміста.

1961 — 1961 — Споруджено механічний цех приладобудівного заводу загальною площею понад 3200 квадратних метрів. Відкрито переговорний пункт, а міжміську телефонну станцію переведено на автоматичний зв’язок

1962 — 9 листопада вийшов указ Президії Верховної Ради УРСР, згідно з яким: «Беручи до уваги побажання трудових колективів міста та області Президія ВР УРСР постановила: перейменувати м.Станіслав на Івано-Франківськ, а Станіславську область на Івано-Франківську».

1962 — На південній околиці міста, в селі Опришівці збудоване нове приміщення аеропорту, яке повністю перебудоване в 1990 р.

1962 — Асфальтом було покрито 44 кілометри вулиць та 68 кілометрів тротуарів, була проведена реконструкція вуличного освітлення: на 268 вулицях міста були встановлені електросвітильники, а на 30 вулицях — лампи денного світла

1962-1977 — В Івано-Франківському драмтеатрі працювала заслужена артистка України Оксана Затварська.

1963 — 2 листопада відкрито найбільший у місті та області широкоформатний кінотеатр «Космос». Архітектор М.Д.Вендзилович.

1964 — Став до ладу Івано-Франківський фурнітурний завод.

1965 — Відкрився цементно-шиферний комбінат. Споруджено 192-метрову телетрансляційну вежу.

1965 — Органи КДБ заарештували так звану антирадянську діяльність правозахисника і дисидента Валентина Мороза, який працював викладачем Івано-Франківського педінституту, та художника Опанаса Заливаху.

1965 — У травні, після багаторічної підготовки, в українській діаспорі прийнято рішення про публікацію «Альманаху Станіславської Землі», 1-й том якого вийшов у світ у 1975 р.

1967 — Біля головпоштамту зведено і пущено в дію дев’ятиповерхову споруду міської телефонно-телеграфної станції.

1967 — Почалося будівництво Івано-Франківського арматурного заводу. Hа базі філіалу загальнотехнічного факультету Львівського політехнічного інституту створено незалежний вуз — Івано-Франківський інститут нафти і газу

1967 — Міська Рада заснувала звання Почесного громадянина міста Івано-Франківська, якими стали ветерани праці В.Креховецький, учасник революційного руху в часи Польщі — В.Столярчук та Герой Радянського Союзу, який звільняв місто від німецько-фашистських загарбників, В.Федотов.

1968 — Завершено добудову приміщень головпоштамту, який був збудований в стилі конструктивізму в 1938 р. Споруджено радіорелейну лінію Львів-Івано-Франківськ

1969 — У парку поблизу міського озера побудовано туристську базу «Прикарпаття» на 180 місць.

1969 — На честь 25-річчя звільнення міста від німецько-фашистських загарбників споруджено 26 метровий обеліск на площі Визволення. Автор — скульптор П.Сопільник.

1971 — Розроблено проект і наприкінці року почалося будівництво сучасного мосту через річку Бистрицю-Надвірнянську.

1971 — Випустив першу продукцію новозбудований Івано-Франківський арматурний завод. Згодом постачав свої вироби у 18 країн світу. Організовано завод «Позитрон» на базі філіалу цеху Мінського заводу напівпровідникових приладів.

1971 — 5 січня Івано-Франківському педагогічному інституту (Прикарпатський університет) присвоєно ім’я Василя Стефаника — в честь 100-річчя з дня народження письменника.

1971 — Створено Івано-Франківську обласну організацію Спілки письменників України.

1972 — В Івано-Франківську відбулася виставка творів живопису і графіки провідного художника Миколи Варенні, перелік яких опублікований в каталозі.

1972 — У Хриплинському промисловому вузлі розпочато будівництво заводу «Автолитмаш», який з 1976 року випустив першу продукцію — автоматичні ливарні лінії.

1973 — Членом Спілки художників України обраний відомий мистецтвознавець Володимир Баран, який з 1935 р. проживає в нашому місті і є автором кількох путівників і каталогів, персональних виставок.

1974 — Лауреатом обласної премії ім.Мирослава Ірчана став український письменник Богдан Бойко, який з початку 70-х років працює на творчій роботі і проживає постійно в Івано-Франківську.

1975 — 24 грудня будівельники здали в експлуатацію найбільший у місті готель «Україна». Івано-Франківський аеропорт надав послуги 210 000 пасажирам.

1976 — Випустив першу продукцію Івано-Франківський завод тонкого органічного синтезу (тепер фірма «Барва»). Споруджено нову дитячу поліклініку по вул.Тичини.

1977 — Створено виробничі лісозаготівельні об’єднання «Прикарпатліс» та «Прикарпатбудматеріали». Паровозоремонтний завод перейшов на ремонт тепловозів.

1978 — Відкрився технікум радянської торгівлі. Першу продукцію видав Івано-Франківський завод механічних пресів, тепер об’єднання «Карпатпресмаш».

1978 — 2 листопада республіканська газета «Культура і життя» опублікувала оголошення конкурсу на кращий проект пам’ятника І.Франкові для міста Івано-Франківська.

1978 — У сквері однієї з найкрасивіших вулиць міста, яка носить ім’я Івана Франка, встановлено погруддя Каменяра. Його автор — скульптор А.П.Болюк.

1979 — До нового приміщення у м-рн Пасічна переїхав Прикарпатський радіозавод, який перед тим діяв у смт.Лисець. Відкрилась нова стоматологічна поліклініка (тепер. вул.Тарнавського)

1980 — За художньо-декоративне оздоблення інтер’єрів театру архітектору Д.Г.Сосновому і групі майстрів-художників присуджено Державну премію імені Т.Г.Шевченка. Більше десяти років будівельники зводили його на вул.Радянській.

1980 — 16 травня на базі теперішнього Прикарпатського університету відкрито музей історії освіти Прикарпаття, якому у 1983 році присвоєно звання «Народного». Організатором і першим завідуючим був історик-краєзнавець Богдан Гаврилів.

1980 — 18 травня відкрито Івано-Франківський художній музей (тепер музей сакрального мистецтва).

1980 — У грудні відбулося урочисте відкриття найбільшого в області залізобетонного шляхопроводу через залізницю на вул.Радянській (Незалежності).

1981 — Восени працівники міської міліції на залізничному вокзалі затримали першого наркомана.

1981 — 22 грудня проведено обшук у історика П.Арсеничіа, якого в 1965-1986 рр. переслідували за націоналізм.

1982 — У другій половині року затверджено розробку Меморіального скверу біля театру ім.І.Франка, який передбачає реставрацію більше 10 надмогильних пам’ятників, що збереглися після зруйнування міського цвинтаря.

1982 — До міста було приєднано село Вовчинець.

1983 — Введено в дію першу лінію тролейбусного руху протяжністю 10.5 км.

1984 — В обласному центрі працювало 7 спортивних товариств, 168 колективів фізкультури, 5 стадіонів, 304 спортивних майданчики, 44 спортивні зали, 5 плавальних басейнів, 2 криті легкоатлетичні манежі, 28 тирів і 1 шаховий клуб.

1984 — У липні завершено будівництво приміщення міського управління водопровідного господарства, яке забезпечувало через Черніївський водозабір 30 тис. куб.м. води на добу. Вперше проект водопостачання міста був розроблений у 1913 році, але реалізований у 1957 р.

1986 — 1 вересня прийняла перших учнів загальноосвітня школа № 20.

1986 — Грудень. Здано в експлуатацію обласну клінічну лікарню в Пасічній, яку спорудили будівельники з Німеччини.

1986 — Відкрито третій в Україні літературний музей Прикарпаття.

1987 — Січень. Здано в експлуатацію перший в республіці Івано-Франківський завод-автомат з виробництва керамічних матеріалів.

1987 — Травень. Урочистості з нагоди 325-річчя заснування Івано-Франківська.

1987 — 1 вересня відкрито урочисто середню школу №21

1987 — 26-28 листопада вперше проведено республіканську наукову конференцію «Проблеми використання пам’яток народної дерев’яної архітектури.»

1987 — Грудень. З нагоди 325-річчя заснування міста сесія міської Ради затвердила новий герб міста, який розроблено в кольоровому, чорно-білому та ральєфному варіантах.

1987 — Впродовж кількох місяців краєзнавець М.Головатий опублікував в газеті «Комсомольський прапор» серію статей з історії міста «Серйозне, ймовірне».

1988 — Травень. Створено культурно-освітнє товариство «Рух».

1988 — 24 вересня в Івано-Франківську на 105-му році життя померла репресована письменниця і громадська діячка О.Дучимінська.

1988 — Був створений театр фольклору, народних світ і видовищ під керівництвом заслуженого артиста України В.М.Нестеренка.

1989 — 29 січня товариство «Рух» організувало перший масовий мітинг, присвячений пам’яті жертв сталінських репресій.

1989 — Березень. Відкриття центрального ринку. 29 березня відбулося свято рідної мови, організоване кабінетом української мови та літератури обласного інституту вдосконалення вчителів.

1989 — 18 червня відбувся багатотисячний мітинг на колишньому кладовищі біля зруйнованих могил українських січових стрільців.

1989 — 12 серпня в залі спілки художників відбулися організаційні збори обласної організації НРУ. Обрано крайову Раду делегатів на Установчий з’їзд Руху м.Київ. У цей час був убитий член руху Роман Левицький.

1989 — 1 вересня розпочала свою роботу школа-ліцей №23 Прикарпатського університету, яку очолив кандидат філософських наук , доцент Петро Сусак.

1989 — 14 жовтня з ініціативи П.Арсенича, З.Думи, С.Каспрука відбулась установча конференція обласного товариства «Меморіал». 27 жовтня урочисто відкрита перша міжнародна виставка-бієнале «Імпреза-89″.

1989 — 29 жовтня в Дем’яновому Лазі з ініціативи «Меморіалу» було організоване урочисте перепоховання жертв Сталінських репресій 1941 року.

1989 — У жовтні створена молодіжна організація «Студентське братство».

1989 — В листопаді проведено розкопки останків жертв сталінських репресій в Театральному сквері, яку урочисто перепоховані на початок грудня.

1989 — В грудні по вул.Грушевського, 18 на будинку Народного дому відкрито бюст Т.Г.Шевченка, який вперше був встановлений до 100-річчя з дня народження Кобзаря і знищений під час Першої світової війни. Пам’ятний знак відкрито з ініціативи Б.Гавриліва на кошти обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Його автор — скульптор Микола Тимків.

1990 — 3 січня відбулося засідання ТУМу, де висунуто кандидатури на вибори до Верховної та обласної Рад. Прийнято ухвалу організувати живий ланцюг єдності 21 січня.

1990 — 21 січня за ініціативою НРУ від колишньої столиці ЗУНР (Івано-Франківська) до Києва простягнувся живий ланцюг єднання, присвячений 71-й річниці проголошення злуки ЗУНР.

1990 — В ніч на 23 січня невідомі знищили український національний прапор, підянтий напередодні на Вічевому майдані в центрі міста.

1990 — 28 січня Святовоскресенський катедральний собор передано УГКЦ. УАПЦ передано приміщення колишнього Вірменського костьолу. Польській громаді міста повернуто приміщення римо-католицького костелу.

1990 — Івано-Франківський колекціонер П.Тихонов представив 60 експонатів для виставки «Шевченківщина у міні-книгах», яка відбулася в літературно-меморіальному музеї Т.Шевченка в Києві.

1990 — 8 лютого відбулася нарада партапарату області за участю Л.Кравчука, на якій демократи поставили свої вимоги. Першим секретарем обкому партії вперше було обрано місцевого комуніста — уродженця Снятинщини З.Куравського.

1990 — 9 лютого створено перший осередок Союзу українок.

1990 — В Івано-Франківському медичному інституті з ініціативи професора Г.О.Бабенка створено медичний центр профілактики охорони здоров’я Прикарпаття.

1990 — 4 березня відбулися вибори до ВР України та місцевих рад. Народними депутатами України від Івано-Франківська були обрані Маркіян Чучук та Левко Лук’яненко; в області до влади прийшли представники демократичного блоку.

1990 — У березні головою Івано-Франківського міськвиконкому обрано Зіновія Шкутяка.

1990 — 10 квітня перша сесія обласної Ради народних депутатів, головою якої було обрано М.Яковину, прийняла рішення про встановлення українського національного прапора над будівлями Рад по всій області.

1990 — 15 квітня П.Арсеничем піднято український національний прапор на шпилі Івано-Франківської ратуші.

1990 — 13 травня вийшов перший номер газети «Галичина». 31 червня створена обласна організація Української республіканської партії.

1990 — 18 липня у Драмтеатрі виступав український хор з Торонто(Канада)

1990 — 31 липня вийшов перший номер газети «Новий час» (редактор Б.Білецький). 3 серпня вийшов перший номер міської газети «Західний кур’єр» (редактор Б.Рокетський)

1990 — 15 вересня організовано Спілку політв’язнів України.

1990 — В жовтні відбулося святкування Дня Княгинина — колишнього села, яке на початку ХХ ст. ввійшло в межі Станіслава.

1990 — 11 жовтня о 4 голині ранку стався вибух у приміщенні міської Ради.

1990 — 9 жовтня за рішенням сесії міської Ради в Івано-Франківську демонтовано пам’ятник Леніну.

1990 — 16 жовтня відбулося багатотисячне студентське віче на знак солідарності з голодуючими з 2 жовтня студентами Києва. 1 листопада вперше за післявоєнні роки відзначалася річниця Листопадового зриву 1918 р. — День державності на західноукраїнських землях.

1990 — 15 грудня на початку вулиці Сахарова урочисто відкрито художньо-меморіальну дошку на честь відомого російського правозахисника А.Д.Сахарова.

1990 — 25 грудня введена в дію штучна злітно-посадкова смуга аеропорту Івано-Франківська, що дало можливість приймати літаки першого класу.

Добавить комментарий