Home / Про місто / Історична хроніка / Станіслав — столиця ЗУНР (1918-1919)

Станіслав — столиця ЗУНР (1918-1919)

1918 — Влітку і восени в Станіславі та в інших містах Прикарпаття відбулися народні віча, на яких висловлено побажання, щоб Східна Галичина була «прилучена до матері-України». 18 жовтня Українська Парламентарна Репрезентація у Львові на зборах всіх українських послів австрійської Державної Ради, членів палати Сеньйорів та депутатів галицького та буковинського сеймів прийняла рішення уконституювати УНР (Українську Національну Раду), до якої з Станіслава належали адвокат Л.Бачинський та єпископ Г.Хомишин.

1918 — 1 листопада після збройного повстання у Львові, яке очолив Д.Вітовський, влада перейшла до рук Української Національної Ради, котра була підтримана українськими військами в м.Станіславі. 30 жовтня УНР вимагає від намісника Галичини графа Гуйна передати владу УНР. Гр.Гуйн її відкинув. Тоді Військовий Комітет у Львові під проводом Дмитра Вітовського взяв владу у свої руки. (1 листопада — «Листопадовий зрив»). 1 листопада 1918 р. владу у місті від представників держави перебрали члени повітової Української Національної Ради: лікар В.Янович, старший радник залізниці інженер І.Мирон та старший радник окружного суду К.Кульчицький. 5 листопада почав виходити «Станіславський вісник» — урядовий часопис Повітової Української Національної Ради, а з 10 листопада — «Українське життя». У Станіславі українська адміністрація взяла владу уже 2 листопада, коли головою міської управи став професор П.Чайківський.

1918 — 13 листопада у Львові проголошено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). 15 листопада українськими вояками на подвір’ї казарми 95-го полку в Станіславі була прийнята присяга на вірність Українській державі. Текст присяги склали поручник УСС Богдан Гнатевич і редактор «Станиславського Голосу» І.Ставничий.

1919 — З 1 січня до травня цього ж року Станіслав був столицею ЗУНР, президентом якої був доктор Євген Петрушевич. У місті розмістилися основні установи державного правління: управа УН Ради ЗУНР — у будинку готелю «Одеса» («Дністер»).

1919 — Січень. за дорученням Національної Ради правник Сидір Голубович (1873-1938) сформував у Станіславі другий урядовий кабінет. Він як голова вів фінанси, торгівлю і промисловість, внутрішні справи було передано адвокату з Тлумача радикалу Івану Мкуху, дипломатію — адвокату, діячеві української Національно-Демократичної Партії Лонгину Цегельському, військові справи — Д.Вітовському (13 лютого його замінив полковник Віктор Курминович), суддівство — Осипу Бурачинському.

1918 — 13 грудня в Станіславі відбулися доповнюючі вибори до Державної Української Національної Ради.

1918 — Накладом і власністю книгарні М.Гасклєра в Станіславі видано збірник «Ще не вмерла Україна», в який увійшло 200 народних і патріотичних пісень.
1
1918-1919 — В Станіславі — тимчасовій столиці ЗУНР — виходило 13 українських часописів. 2 січня 1919 року у залі кінотеатру «Австрія» (Народний дім, вул.Шевченка, 1) відбулося перше засідання Української Національної Ради ЗУНР. 3 січня Українська Національна Рада ЗУНРу в Станіславі схвалила історичний універсал про злуку з Українською Народною республікою (УНР). 22 січня на Софіївській площі в Києві Директорія УНР за участю делегації ЗУНР з м.Станіслава проголосила Злуку всіх земель в єдиній Українській державі. Станіслав відвідували провідні діячі УНР. Так із січня по квітень 1919 р. у місті побували: В.Винниченко (20-23 лютого), С.Петлюра (30 лютого — 4 березня). У Станіславі продовжувалася законотворча діяльність ЗУНР. 1 лютого вийшов закон про державну мову, 13 лютого — про шкільництво, 8 квітня — про громадянство. З 10 січня по 15 травня у Станіславі діяла старшинська школа УГА. 30 січня у Державному секретаріаті земельних справ під проводом М.Мартинця було обговорено прект земельної реформи, запропонований Л.Бачинським. 13 лютого — на засіданні УНР А.Крушельницький доповідав про шкільний законопроект. 18 лютого була відкрита станіславська приватна німецька гімназія (вул.Б.Лепкого, 9).

1919 — 16 лютого Д.Дем’янчук провів нараду повітових керівників селянсько-робітничого союзу. Нарада схвалила програму та статут СРС та прийняла рішення скликати з’їзд СРС.

1919 — У лютому відбулася перша крайова комуністична конференція, яка заснувала Комуністичну партію Східної Галичини. (З 1923 р. — КПЗУ). Обраний ЦК очолив К.Саврич(Максимович) родом із Кукільників.

1919 — 26 лютого в Станіславі відбулося гостинне прийняття в честь головного отамана С.Петлюри. Вітали його Президент УНР др.Є.Петрушевич, Президент ради Державних секретарів др.С.Голубович та присутні в місті державні секретарі. В своїй оповіді С.Петлюра підкреслив значення Галицької України в побудові української держави та виголосив тост за єдність українських земель.

1919 — Березень. При товаристві «Молода громада» з ініціативи І.Ставничого засновано архів, який збирає усі друковані часописи, що можуть пригодитись для майбутніх дослідників теперішньої доби. 25 березня з Станіславу до Бухаресту виїхала дипломатична місія під проводом д-ра Степана Витвицького для переговорів із румунським керівництвом. 21-23 березня у Станіславі відбувся з’їзд учителів, який ухвалив, що середня школа має бути національною та вільною від впливу держави, церкви та політичних партій.

1919 — 30-31 березня в залі театру (тепер філармонія) відбувся селянсько-робітничий з’їзд, який прийняв ряд революційних рішень.

1919 — Державну Раду здоров’я ЗУНР в Станіславі очолив український лікар і громадсько-культурний діяч, полковник Андрій Бурачинський (1868-1941)

1919 — Створено опозиційну до уряду ЗУНР газету «Республіканець», редактором якої був житель м.Станіслава Д.Дем’янчук.

1919 — 5-8 квітня в місті перебував (по дорозі до Австрії) видатний український історик і політичний діяч М.Грушевський, який досліджував історію Галицько-Волинського князівства. 12 квітня було прийнято закон про введення з 1 травня на всіх промислових підприємствах 8-годинного робочого дня, встановлено законом 1 травня як свято трудящих ЗУНР. 14 квітня Українська Національна Рада схвалила закон про земельну реформу. Закон визнав приватну власність на землю і викликав незадоволення соціалістичних партій, які обстоювали соціалізацію землі. 14 квітня в Станіславській лікарні помер від ран хорунжий УСС-УГА Степан Сміх.

1919 — В травня на профспілковому з’їзді залізничників сотником технічної сотні УСС Іваном Сіяком був створений збройний залізничний загін, який перед натиском поляків провів евакуацію міста і, стримуючи наступ поляків, відступив до Кам’янця-Подільського. Згодом І.Сіяк потрапив у більшовицький полон і, як відомий діяч української соціал-демократичної партії, був направлений Затонським до Леніна, який рекомендував 5 грудня 1919 р. І.Сіяка до більшовицької партії. 1937 року розстріляний «як ворог народу».

1919 — 24 травня відбулося повстання бойовиків польської військової організації в Станіславові. Одночасно продовжували наступати польські війська генерала Галлєра. Уряд ЗУНР змушений був відступити разом з УГА на Східну Україну. 11 червня до Станіслава прибула представницька місія країн Антанти з метою підписання меморандуму про насильницьке «приєднання» Східної Галичини до Польщі.