Home / Про місто / Історична хроніка / Станіслав у міжвоєнний період (1920-1939)

Станіслав у міжвоєнний період (1920-1939)

1920 — Видавництво «Бистриця», що існувало в Станіславі по вул. Липовій,1 (тепер — Шевченка) видало в серіях «Дитячі читанки», «Бібліотека для української молодіжі», ілюстровані казки, оповідання, коротку історію України та інше.

1921 — Станіслав став воєводським (обласним) центром ІІ Речі Посполитої. У місті було 4475 будинків. На той час територія міста становила 2295 га. Кількість населення — 44.7 тис.осіб. У місті зосередився численний штат польської адміністрації. 3 вересня почало діяльність Станіславське воєводське управління — вищий орган виконавчої влади у краї. До складу цього управління входило 10 відділів: президіальний (загальний), адміністративний, самоуправлінський, бюджетно-господарський, релігійних культів, охорони здоров’я, земельний, промисловий, праці та соціальної опіки, окружна дирекція громадських робіт. 1 липня утворено Станіславський інспекторат праці.

В Станіславі музиколог, композитор і педагог став півзасновником і директором філії Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка.

В Станіславі було 158 домовласників, кожен з яких володів не менш як двома будинками.

1923: до Станіслава переїхала з Буковини дочка Д. Макогона, згодом відома українська письменниця Ірина Вільде (Дарія Макогон-Полотнюк), яка до 1927 р. здобувала тут середню освіту.

1925 — Згідно з прийнятим рішенням про прилучення до Станіслава території Княгининів (Кн. — Міста, Кн. — Гірки, Кн. — Колонії) площа міста зросла більш ніж у 2 рази. На 1 січня вона становила 2227,5 га, і деякі офіціози назвали це утворення «Великим Станіславом». При магістраті утворено комітет з розбудови міста, і як наслідок значно поліпшився зовнішній його вигляд. Станіслав знову не надто поступався перед європейськими містами. Розширилися тротуари, поліпшилася каналізація, збільшилася площа парків. Так. електричне освітлення було лише у 1475, каналізація у 1300, газопровід у 225 будинках.

1925 — Утворено фінансове управління державними акцизами та монополіями. До 1928 р. у місті побудовано такі об’єкти народного господарства: електростанцію потужністю 1728 мВт, новий торговий пассаж на рівні європейських вимог, найвищого класу водопровід та сучасну каналізацію, спортивний стадіон та підприємство для спалювання відходів, проводились газоносні труби та асфальтове покриття вулиць.

1926 — Біля церкви св. Йосипа розпочалося будівництво Троїцького собору. Проектні та виконавські роботи проводилися за участю львівської будівельної фірми. Цікаво що церква споруджена у виразно візантійському стилі, точніше — у формі давньоукраїнської базиліки. Будівництво церкви закінчено у 1935 р.

1926 — Учасники молодіжної організації «Пласт» м. Станіслава розпочали національну акцію «Пласт» — селу», яка передбачала проведення спільних заходів та спортивних змагань.

1927 15 вересня — під час гастролей українського театру ім. Тобілевича виступила видатна українська співачка Соломія Крушельницька.

Вийшов підручник М.Куція «Наука сольфеджа».

Приведено до належного стану міський парк ім. Г. Сєнкевича (Т. Шевченка). На той час кожен куточок скверів, «городів» чи плантацій старанно оброблявся та озеленювався. І якщо у 1918 році на місто припадало 14 га зелених насаджень, то у 1928 р. — 22 га. Крім того, на перспективу розроблявся ще один план парку на 50 тис.м².

1928 — Український народний театр ім. Тобілевича із аматорського колективу перетворився у постійно діючу театральну трупу. Директором театру було обрано М. Бенцеля. Усього на той час у місті нараховувалося 25 культурно-наукових та спортивних товариств. Усі вони різнилися за національною ознакою. Так, у місті було 2 польські та 1 українська музичні школи, 1 єврейське та 1 українське артистичні товариства, 4 театри: український ім. Тобілевича, польський ім. Манюшка, та 2 єврейські аматорські трупи. Функціонував регіональний музей «Покуття» (з 1928 р.), публічна бібліотека на 30 тис.книг, кілька інших приватних бібліотек та читалень.

1926–1927 — Проведено шкільний плебісцит, за яким по місту та повіту із 2 державних шкіл із українською мовою навчання залишалося всього 10, а решту було переведено на польську.
1
1928 — Розпочалося будівництво четвертої за рахунком ратуші. (Попередня була зруйнована у роки війни). Зводилася ця сучасна за виглядом ратуша за проектом інженера Трелі і набула контуру рис польського військового ордену «Віртуті мілітарі».

15 вересня — відбулося відкриття театру ім. Тобілевича.

1929 — 10 років польської влади в місті збіглися з роками світової економічної кризи. У Станіславі закривалися підприємства, скорочувалося число зайнятих на них робітників, почалося масове безробіття. На той час Станіславів не був великим центром індустрії. Найбільшими підприємствами вважалися:

фабрика рільних машин «Vis» із числом працюючих 170 робітників;
фабрика ланців та кованих виробів — 50 робітників;
чотири цегельних заводи — 30-40 робітників у кожному;
фаянсова фабрика — 40 робітників;
фабрика механічних ваг та верстатів — 25 робітників;
механічна фабрика Меера — 25 робітників;
ливарня заліза та бронзи Зільбера — 20 робітників;
ткальня полотна — 25 робітників;
друкарня Данькевича — 20 робітників.

Решту підприємств мали кустарніший характер. Це 5 перукарень, 12 млинів, 5 гарбарень, заводи з виробництва солодкої води, фіакрів, асфальту, парафіну, кераміки. Того ж року було створено два фінансові управління. Стала до ладу міська електростанція (сьогодні Обленерго).

1930 — До фондів музею в Станіславській Духовній семінарії поступило протягом року 810 експонатів, зокрема стародруки, рукописи, археологічні пам’ятки галицької княжої доби. Завідував музеєм радник Гачковський.

19 січня єпископом помічником Станіславської єпархії призначено о. Івана Лятишевського.
1
У Станіславі розпочато видання Загальної Української Енциклопедії в трьох томах, яке було завершене в 1935 р.

13 квітня у великому залі кінотеатру «Варшава» відбулося всенародне віче жителів міста на знак протесту проти релігійного і національного терору більшовицької влади на Радянській Україні.

Травень Організовано Станіславське відділення польського еміграційного синдикату, який займався вербуванням робітників для виїзду в інші країни, оформляв документи на виїзд і відав організацією збірних пунктів.

1930 — Розпочалося будівництво дому «просвіти у Княгинині» (народний дім Княгинин), яке закінчилося у 1933 році.

1931 21 червня — вийшов перший номер популярно-ілюстрованого тижневика «Українське життя».

В Станіславі було 2364 безробітних. Головою товариства «Молода громада» обраний інженер О.Дяків.

У Станіславі налічувалося 14 державних шкіл, 4 публічні гімназії, 4 учительських семінарій. Започатковано епізодичне автобусне сполучення між Станіславом та повітовими містами. Регулярне автобусне сполучення появилося лише у 1938 році.

1932 — Створене Станіславське українське мисливське товариство «Ватра»

За статистичними даними, у місті було 1565 торгових фірм, з яких 127 припало на купців польських, 55 — українських. Щороку відбувалось 4 великих ярмарки, а щочетверга — місцеві торги.

1933 — Зафіксовано пік масового безробіття у роки світової економічної кризи. На 1 лютого воно досягло своєї критичної точки, коли міська біржа праці зареєструвала 3100 безробітних. Це при тому, що на 18 підприємствах працювало лише 950 робітників.

1933 — 18 березня — у залі культурно-спортивного товариства «Сокіл» (зараз вул. Грушевського,18) відбулося урочисте відзначення 60-річчя Б.Лепкого.

1934 — магістрат перейменовано на міську управу. Вона стала вищим виконавчим органом міської ради, у відання якої входило управління міським майном, складання бюджету, збір податків, будівництво та ремонт споруд, нагляд за благоустроєм міста. У зв’язку з перебудовою польського «Сокола» (з 1929 р.) будується приміщення для кіно «Тон» за проектом архітектора Треля (бувший кінотеатр ім. Франка, в наш час кінотеатр «Люм’єр»).

23-27 червня відбувся перший світовий Жіночий Конгрес, в якому взяли участь С.Русова, М.Рудницька та М.Кисілевська.

В Станіславі накладом універсальної бібліотеки вийшов 1 том «Кобзаря» із повного видання в 3-х томах під редакцією і з передмовою та примітками Івана Ставичного.

1935 — На базі окружного управління допомоги фонду безробіття створюється воєводське бюро фонду праці. Організовуються комітети допомоги безробітним на зимовий період. У той же час матеріальне становище населення міста було дуже важким. На Станіславській ватно-ватинній фабриці робочий день тривав 12 годин. Робітники, які під відкритим небом рвали старе ганчір’я цілий день, отримували за роботу тільки 1 злотий 87 грош, у той час як квартплата за найгірше приміщення становила щонайменше 20 злотих на місяць.

1936 — У той час, як чверть населення міста тулилася у однокімнатних квартирах, через антисанітарію та важкі умови життя Станіслав часто турбували хвороби, у 1936 році на туберкульоз захворіло 338 осіб, при чому 107 із них померло.

1937 — А між тим, міська влада все більше «хворіла» від корупції. Так, бургомістр З. Стронський передав міністерству пошти та телеграфу частину міського парку «Краттерівка» для будівництва нової пошти. Це викликало глибоке незадоволення населення, бо бургомістр не повернув у міську касу 250 тис.злотих.

2 травня вийшов перший номер часопису «Станіславські вісті».

10 травня — організовано Станіславське міжкомунальне курортно-туристичне товариство «Східні Карпати». Своїм завданням товариство ставило розвиток курортно-туристичних баз на території Станіславського воєводства.

Повітове староство в Станіславові розпорядженням із 17 червня припинило діяльність філії «Відродження».

1938 — Відкрита десята в місті аптека О.Вайса по вул. Голуховського (Чорновола). перші аптекарі в Станіславі появилися в 1709 р.

У Станіславі опубліковано польською мовою з ілюстраціями працю Юзефа Зелінського «Герб міста Станіслава.»

1938 — Проведено статистичний аналіз, який показав, що станом на 1934 р. у місті проживало 60 256 жителів, із них: 46% євреї, 36% поляки, 16% українці та 2% представники інших національностей. У кількісному відношенні разом із Княгининами це становило: 85 тис.населення, із них: 20 тис. українців, 25. тис поляків, і 40 тис. євреїв. Згідно з тим же переписом, у місті працювало 1067 ремісників, із них за національним складом: 91 українець, 184 поляки, 783 євреї і 3 німці. Із 14 ремісничих професій найбільше українців було серед м’ясників: 40 із 66. Поляки переважали серед ковалів: 9 із 16, 7 були українцями, та серед слюсарів: 18 із 36, решта 3 українці і 17 євреїв. За роки польської окупації у Станіславі виходило 14 періодичних видань, із них 6 українською, 6 польською, 1 німецькою, 1 єврейською мовами. Наймасовішими були українські газети «Українське життя» (перший номер вийшов 21 червня 1931 р.), «Станіславські вісті» (3 травня 1937 р.), «Робітник Мендельсона» (1934 р.). Найбільшими підприємствами у місті вважалися:

паровозоремонтний завод;
електростанція;
рафінарія нафти Габера;
ватна фабрика Мендельсона;
шкірзавод Маргошеса;
кондитерська фабрика «Локарно»;
друкарня Хованця та інші.

У «зразковому готелі» Камінського знаходились Дім торгівлі, в магазинах радіо «Артес», годинникова фірма К.Рігера, Дім машин І.Івлієва, де можна було купити автомашини різних зарубіжних фірм.

1939 — Останній рік польської влади на західноукраїнських землях. 1 вересня почалася Друга світова війна нацистської Німеччини та Радянського Союзу проти Польщі. 17 вересня радянський уряд прийняв рішення перетнути кордони Польщі, а 18 вересня війська Червоної армії зайняли Станіслав.

Добавить комментарий